обо мне  |
|
|
 |
ПОЭТ. Александр Николаевич Ахмет. Передмова З давніх часів сади і парки вважали духовними храмами, які серед сірого будення, темряви та незнання були чудовими оазами, Едемом на землі. Їх створювали люди незвичайні, а ті, хто хоча б одного разу побував в такому земному раю, назавжди залишали в своїй душі спогади про нього, надію повернутися сюди. Саме таким садом понад 200 років є знаменита українська садиба Качанівка, що стала справжньою Меккою для тисяч людей, серед яких було чимало великих та малих духовних світочів: вчених, письменників, художників, музикантів. Більшість з них народилася далеко від садиби, але є ті, доля яких з народження пов’язана з дивовижним куточком української землі – Качанівським палацово-парковим ансамблем. Саме такою людиною є – Олександр Ахмет. Навіть його поява на світ пов’язана з романтичною історією кохання його батьків. Його мати, Валентина Федорівна, належала до родини Топчіїв, що споконвіку живє в Качанівці. Після війни в 1946 р. юна дівчина закінчила в Прилуках курси продавців і почала працювати в невеличкої крамниці, що знаходилася на території Качанівки в колишньої кучерської. В цей час в садибі був розташований офіцерський госпіталь, куди після кількох років лікування направили Миколу Ахмета. Його розвідувально-діверсіонна роту розбили фашисти в чеських Судетах. Чотирьох поранених бійців німці розстріляли. Наспіх закопану могилу вночі розкопали місцеві жителі, щоб по-людські поховати героїв. Саме вони й врятували від смерті важко пораненого і заживо похованого Миколу Ахмета. В Качанівці він зустрів свою долю – Валентину. Розповідають, що сватання було рішучим: ввечері він ліг на порозі її дома і сказав, що не встане, поки вона не дасть згоду стати його дружиною. Валентина погодилася. Їх первенець Олександр народився 2 листопада 1949 р. в с. Андріївка Добровеличковського (Тишківського) району Кіровоградської обл., куди переїхало до родичів молоде подружжя. З часом вони поїхали на батьківщину родини Ахметів в Узбекистан, де дід Олександра, відомий гірничий інженер займав високу посаду. З дитинства Саша Ахмет займався спортом, з п’ятого класу – боксом, захоплювався східними єдиноборствами, в тому числі - айкідо. Син, як й батько, став здоровою, сильною тренованою людиною: до 53 років пробігав по 20-30 км, ходив по снігу босими ногами. Але його справжнім захопленням з дитинства були мова і література, а вірші він пише стільки, скільки себе пам’ятає. Він один з небагатьох в Україні, хто добре розуміє майже усі тюркські мови, знає вірменську, румейську, європейські мови. За роки життя зібрав велику бібліотеку. Літературні інтереси визначили його подальше життя. Після школи він учився кілька років в медичному інституті, але не завершив освіту; закінчив філологічний факультет Андижанського інституту мов. 7 років наймався в горах айкідо. В душі його завжди була велика тяга до своїх рідних місць, а серце з дитинства було віддано Качанівці: як справжній лицар він обожнював свою Даму серця – Качанівку, з якої були пов’язані кращі сторінки життя його батьків й його самого. Не випадково понад 100 віршів Олександра Ахмета присвячені Качанівці, для нього вона – живий організм, що наповнює життя глибоким змістом, є джерелом натхнення, який треба берегти, шанувати, захищати. Мабуть тому він після повернення на Україну почав свій шлях до Качанівки: вчитель і директор школи в Ніжинському районі, вчитель Бакаївської школи, старший науковий співробітник державного історико-культурного заповідника «Качанівка». Навіть свій дім в Парафіївці (7 км від Качанівки) він продав, щоб жити поряд з Качанівкою. Зараз Олександр Миколайович не працює, живе в селі Петрушівка. В наш час, коли поет може друкувати свої твори лише за рахунок спонсорів, йому приходиться нелегко. Його твори включено до збірки ніжинських поетів «У Храмі Духу». Є автором двох невеликих книг віршів. Він радий, що мандрував по світу, багато чого бачив. Головна його мрія – щоб люди побачили книги його віршів, особливо – прочитали про Качанівку. Любий читач! Вірші, що надруковані в книзі, написані поєтом, серце якого болить за долю своєї коханої – Качанівки. Жодна садиба України не може похвалитися таким щирим і палким прихильником. Зараз це одна з не багатьох садиб України, що чудом зберіглася в полум’ї всіляких революцій, війн, «розбудов нового життя». Качанівка в минулому – визначний український історико-культурний осередок, а зараз – єдиний в Україні великий палацово-парковий ансамбль, результат і свідоцтво таланту і майстерності українського народу, наше національне надбання, яке треба зберігати. В тому Ви самі переконаєтесь, коли прочитаєте збірку чудових віршів талановитого поєта - Олександра Ахмета. Надія Товстоляк, кандидат історичних наук, музеолог, історик.  |
|
   
   |
